павутинням над часом спогади.
пам'ятаю, як ми зустрілися.
мов дві ночі, прониклі холодом,
все на світі тоді змінилося.
ти прийшов, мов з туману променем
у мій світ тихих мрій і готики.
і ти дав мені фарнби зоряні -
малювати життя рука об ру́ку.
перламутровий ранок вічності
простягає долоні білі.
намалюю я мить трагічності,
намалюю нам, грішнм крила.
відпалали в долонях спогади,
диким почерком смутку списані.
їх розвію по вітру попелом -
не побачу більш кольорових снів.