Я й не замітила, як швидко
минуло, наше з тобою літо,
а після, наче ввірвалася нитка
і в спогадах усе розмито.
В дитинстві час ішов повільніше,
чи може менше було турбот.
І все навколо, здавалось миліше,
і люди добріші та тільки-от,
ми- вже не діти...
Нам все менше є чому радіти
і друзі, що були найкращі -
віддаляються.
Час розводить нас по сторонам,
може шляхи наші, тут росплітаються?
уже нема прощо поговорити нам,
а раніше розмови - по пів ночі
і розлучатися, було нам неохоче.
Так багато є, що згадати,
що сльози зявляються на очах.
Та час нікуди не заховати,
а наше літо насниться у снах.
♥
