ЕПІГРАФ до "Клубу"
(погляд свіжим нюхом)
Нас – тьмуща тьма, й гуртом щосили
За славою в поети прем,
І упаковане бздо в рими
За віп-парфуми видаєм.
Народ стоїть на барикадах –
А нам начхать! В своїм нутрі
Знаходим баванку собі,
Й наш сірководень – нам відрада. 12.02.14
+ + +
МИ НЕ ДАМО ПРИНИЗИТИ ТАРАСА
Вість ох нерадісну привіз Пахан з Кремля:
Він запросив тамтешнього Султана,
І той погодився на свято Кобзаря
Прибуть до нас… Яка ж то вість погана!
Як можемо Чужинця ми приймать,
Що наш Голодомор й не дума визнавать?
Народе мій, гати в набатні двони!
На сполох підіймайся як один:
Невже Недоброзичливцю дозволим
Споганить те, що є для нас святим?
Готуймося! Ми не дамо Прибульцю
Покинути летовище – нехай
Він заверта додому в свій Сарай…
А як прорветься – виправим біду цю
Й не пустимо його ні в Канів, ані де…
Хай «віник» свій назад в свій Кремль везе,
В свою Московію, бо саме ми є Руссю.
Готуймося! Дзвінки шлім, есемески…
Скликаймо всіх на визначений час,
Й ніхто не зможе зупинити нас,
Гартованих Євромайданом честі.
Народе мій, гати в набатні двони!
На сполох підіймайся як один:
Невже Недоброзичливцю дозволим
Споганить те, що є для нас святим?
*
Як можемо Чужинця ми приймать,
Що наш Голодомор й не дума визнавать? 21.12.13
*
Примітка: в одному із пунктів підписаної 17.12.13 угоди в Москві є спільне святкування 200-річчя від дня народження Кобзаря. Більшого приниження нас як нації годі й чекати…
