Був колись сусіда в мене,
Дивний трохи, та що зробиш,
Вже такий нам випав жереб
Жити поруч, через яр,
Час від часу зустрічались,
Бо живемо поруч, рядом,
Хоч-не хоч, а доведеться,
Симпатичний він чи ні,
Втім, нема такої ради,
Аби виправить сусіду,
Він мене, мабуть, взаємно
Неприємним теж вважав.
Різне було поміж нами,
Так буває, та сусідів
Ми собі не обираєм,
Втім, вони також не можуть
Нас собі таким же чином
Обирати чи навчити,
Як зручнішими нам бути.
Та одного якось ранку
Мій сусіда грюка в двері,
Він гука: "Здоров, сусіда,
Бачу, в тебе є потреба
Для твого старого воза
Нове колесо придбати.
Я тобі зроблю дарунок,
В мене тих коліс аж п'ять,
То ж тобі дарую зайве,
Користуйся, будь ласкавий,
П'яте колесо до воза
Ти собі скоріш пристав,
Ти побачиш, що твій возик
Стане швидшим і стійкішим,
Бо п"ятиколісним возом
Буде краще керувати."
Щоб сусіду не образить,
Взяв собі до воза п'яте
Зайве колесо - а раптом
Знає краще мій сусіда,
Як тим возом керувати.
Часу витратив чимало,
Щоб до воза додаткове
П'яте колесо приставить,
Бо воно ж - хороше, добре -
Та нікуди не пасує,
І конструкція, між іншим,
П'яте колесо сусідське
Зовсім не передбачає,
Бився, лаявся, сварився,
Тицяв, бив, крутив, волав,
Та нарешті я до воза
Зміг те колесо приставить.
Запрягаю ситі коні,
Коні з місця рвуть - та марно,
Бо воно не їде - стало,
Вперлося, не хоче руху
Ні вперед, ні вбік, нікуди,
Наче віз пустив коріння,
Коні ржуть, а віз не їде,
П'яте колесо мій возик
Загальмовує, спиняє,
Заважає, хоч ти лусни!
Я додав коней до воза,
Вже дванадцять їх запряг,
Та мої дванадцять коней
Коней ситих, сильних, ладних
З місця віз не зрушать разом!
П'яте колесо - дурниця,
Подарунок від сусіди,
Не прискорило мій поступ,
Навпаки - спинило зовсім,
Згаяв день я в намаганнях
Їхати своїм візком,
Що зусиллями сусіди
Став чомусь п'ятиколісним.
Звісно ж, розум позичати
Інколи нам не завадить
У когОсь, хто розумніший,
Та і свій десь на полиці
В старій клуні чи в коморі
Залишати теж не варто.
Розізлився я на себе,
Чи не знаю сам, що віз
Зроду-віку мав чотири
А не п'ять міцних коліс?!
Відламав від воза п'яте
Додаткове зайве марне -
Повернув його сусіді,
Забирай, кажу, дарунок,
Дуже вдячний, та не треба,
В тебе, мабуть, також буде
У тім колесі потреба,
Тільки я тобі між іншим
Так скажу, сусіда любий,
П'яте колесо до воза -
То халепа для візниці,
Для коней і господарства,
Шкодить тільки, заважає,
І тому тобі не раджу
Ним свій віз я обладнати.
За науку тобі вдячний,
Нагадав мені ти вчасно,
Що своєму господарству
Тільки сам я можу дати
Раду добру і хорошу
І цілком відповідальну,
А сусідськії поради -
П'яте колесо до воза,
З ним і рухатись не можна,
І дурним на цілий світ
Виставляєшся - спасибі,
Допоміг мені, сусід!
І з тих пір мій вірний возик
Мав лише коліс чотири,
Їздив швидко, і корисним
Був мені у господарстві.
А сусіда, я дізнався,
П'яте колесо своє
Вкинув в яр - і там зогнило
П'яте колесо те зайве,
Бо такі халепи в світі
Вже давно непопулярні.
ID:
493102
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 17.04.2014 07:35:00
© дата внесення змiн: 17.04.2014 07:35:00
автор: Максим Тарасівський
Вкажіть причину вашої скарги
|