— Болить, ох, і гірко болить,
Неначе хтось викрутив душу, —
Лебідка у зграї летить, —
В стражданнях терпіти це мушу.
Із сумом протягнутий шлях,
Як нитка, у часі чекання.
Долає в небесних полях
Розбитого серця страждання.
Уперше так плаче весна
На рідній, своїй Україні.
Дорога додому сумна —
Від крил розлітаються тіні.
Болить, і чому так болить?..
Тут миру би всім, не загрози...
Та доля в дощах гомонить,
Із вітром... А може, це сльози?..