Я помер молодим, не доживши 3 години до 20-го...
До 20-го свого ранку життя.
Моє тіло не знайдуть, воно понівечене...
Фашистською бомбою, без каяття.
Сонце зійде, як завжди, над білою хатою...
Там де мама мене колись колиха.
Там в садку так ніжно запахне м*ятою,
Де дівчина чекає мене коха.
Не приїду. Не вернусь. Вони й не знатимуть,
Де до віку блукає моя душа.
І у грудях, до скону жали вийматимуть,
Пустими словами себе втіша.
Я помер молодим, не доживши 3 години до 20-го,
До 20-го свого дня життя.
Але ви живіть, бо варті життя крилатого,
До останньої секунди серцебиття!