стічні води
мілководдю в брань
передують
доки стають чорні
кожен м`яз утримує гортань
визнає скорочення відпорні
перешкоди
стеляться крізь цвіт
розсікають краплями обличчя
ми востаннє бачим їх політ
вони вперше щуряться у вічі
пливкі сходи
спробуй перетни
шкандибай
як маєш довгі ноги
до карнизу припади — і вмий
втри лиця приховану облогу
вчув озноб
бардюровий бетон
роздоріжь хитається хустина
під навісом ластівок гніздо
струшує оббризгані пір`їни
їхній дзвоник
зáчину дощу
навертає прокидатись квітам
цві́сти людям
кожен з нас відчув
як плекуть пташинії трембіти
бігти? — що ти
тре повільно йти
аби вчути пахощі потопів
каналізаційної води
чи гойднулося вікно в Європу?
стічні води
мілководдю в брань
і тролейбус запихтівсь по вінця
ми з тобою — таймери чекань
ми ждемо прояснень на зупинці
