Я з датами ніколи не дружила,
Коли хто народився забуваю...
Пробачити собі немає сили,
У тебе я пробачення благаю.
Щодня: робота, дім і знов до праці...
Твоє ось День народження минуло
Серед чужих могил, як декорацій.
Від зла на себе, зводить мені скули.
Було, що, за життя, я забувала,
Ти пробачав, сміявся лиш і все.
Така у тебе донечка недбала...
Пробач, мій татку, ти мені за це...
Не сумнівайтесь, що пробачить! Бо любить...
Зайдіть до церкви, поставте свічку, поговоріть з Богом і з батьком – це дуже потрібно, і більше йому, ніж Вам. Побачите, наскільки стане легше Вам, бо Там стане легше йому...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кажуть, мертвих часто тривожити не можна...це у Вас не недбальство...ми просто якісь інші...а батьки наші нас розуміли, коли живі були, розуміють і зараз...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, рибка, за підтримку, але забути татів День народження може тільки така безголова істота, як я...