Поділився своїми тілом і душею
ми по різні сторони берлінської стіни
твій успіх сягає крон найвищих дерев
тепер ти не з ним а з нею
ніхто не веде справедливої війни
Поділився своїми книгами і богом
нитка за ниткою зникає шов
в книзі невдач ти канонізований навіки
сумно коли згадують некрологом
нарешті щасливий і ти пішов
Саме ніч зводить з розуму не день
влий в себе трохи бурбонського вина
тікай за місто напиши там сто пісень
іноді зорі зникають не твоя вина.
