О, мово, гріх кайданом скутий!
Мов успіх у бою здобутий,
Але з роками вже забутий,
Залишся на єдиний мент!
Впивайся в душі молодії,
Народжуй там нові надії,
Та не лукаві й не скупії.
Лишайся мрією у них.
О, мово, мій сердечний друже,
Сучасний люд так часто плужить,
І ворогам, буває, служить,
Та є герої ще у нас.
Носі́ї мови ще лишились,
Вони за тебе лиш молились,
І тяжко-важко боронились,
Щоб зберегти твоє життя.
