Хто ти є і ким ти був
До тих пір, як зрадив?
Свій народ роздяг, роззув
Та ще й зверху гадив!
Вишкріб золото й срібло́ -
Вся країна «ніща».
Шкріб, що бу́ло і було́
А тоді ще й нищив!
Ти — звірюка, ти — нелю́д,
Та́ іще паскуда.
Місце серед тих паскуд
Хай тобі і буде!
Хай поклю́є вороньйо
Твоє мертве тіло -
Гратись іграшкой «йо-йо”
Ти народом хтіло!
Наказав його вбивать -
Яке це нахабство!
А тоді ще мріяв здать
Путіну у рабство!
Ти царьком себе зомнив -
На нього рівнявся.
Та народ те зупинив,
А ти взяв та й всрався!
Як бєрємєний індюк
Наїв своє пузо.
Уночі, як той пацюк,
Вантажівки гру́зив.
Все хотів з собой забрать,
“Отомщу всім”,- клявся.
“Вдруг там буду голодать?”,-
Думав, як збирався.
От, якби ж та й не було
На кусочок хліба -
Їж свій золотий батон,
Ріж його на скиби!
Досить жерти, як свиня,
Посидь на дієті!
Їж — ти вже не у руля -
Вівсяні котлети!
Вигребе з тебе “твій брат”
Твої міліони.
Ти не будеш тому й рад,
Крокодил зельоний!
Зараз він твій міліард
Проти нас кидає.
Й не лише він, леопард,
Це в нас й ти стріляєш!
Як закінчаться “твої”
Наші грошенята,
То не будеш ти тоді
Дуже та й багатий.
“Не нужо́н” будеш йому,
“Своєму братухе”.
І піде тоді ко дну
Твоє жирне брюхо.
І не треба вже тоді
Буде турбуватись,
Як на пенсію прожить
І Богу не здатись...
21.06.2014
