Вже довго йдемо,
Так день за днем.
Розмова замість їжі.
Листи з листами із дерев.
Завоювали осінь.
Де все так тихо та ніхто
Не усміхається на осліп.
Не відкриває погляд,
Та не злітає до небес.
Так просто.
Наш караван взяли під ціль.
Не вчені, навіжені.
У славі королівських сфер.
Наділи на усіх кайдани.
Це значить смерть,
Для творчого натхнення.
Тут не пиши, там не ходи.
Тут хрін росте там лють.
Тут свято це салют
Тут і закінчиться етюд.
Замало цих скоромних страв,
Замало жити в цей момент.
Наш караван – космічний стан.
Це спілкування без мереж
Неадекватність замість прав.
Це не кінець, це старт без меж.