Якщо мене раптові вихрі
В снігу розп'ятої доби
Знесуть за темні зорі стиглі,
Спали за мною всі мости.
І на пожарищі скорботнім
Мого розпачливого раю
Пройдусь я боса по безодні,
На пам'ять щепки позбираю.
У них весь бруд німої ночі,
І мед страждань, і сіль пробачень,
Ядучі дні, де сліпнуть очі,
І жар чекань, і лід побачень.
Усі жаринки - квіти в сажі,
Мої кровинки, жертви в тлін.
Життя - картина в вернісажі,
Майбутнє - сірий пластилін...
13.12.2013