Так сумно буває,
Що слів не знайти.
І сил вже немає,
Щоб далі іти.
Куди і навіщо,
І де та мета,
Шукаєш, мов в лісі,
Де стежка вже та?
Встаєш кожен ранок,
Питання одне-
Для чого світанок,
Для чого цей день?
Щоб знову поїсти,
І спати лягти,
Як це вже набридло,
Так жити завжди.
В душі все вирує,
Кипить і кричить,
А ти все не чуєш,
Хоч серце болить.
Болить, бо не може,
Ти знаєш, чому,
Ну скільки вже можна,
Терпіти йому,
Твою легковажність,
До свого життя,
А там далі старість,
І що ти пізнав?
А час то проходить,
Повз тебе біжить,
Скажи-що ж ти робиш????
Як завжди-мовчиш.
