Весною вітер мовив мені,
Що розквітатиме вечір вогнів.
Так ніби я із ним того хотів.
Так ніби серце моє разом з ним.
Сьогодні краплі весняної мови,
Зв'язали корні мої ті, що ноги.
Так не втекти від любові по морю,
За горизонт трав'янистих ланів.
Весною птах розпустив свої плани.
Відкривши знову сезонний політ.
Напише тінню «до зустрічі земле»,
Напише то ніби собі.
Весною, тепло огортає свідомість.
Вміст радості змішаний з болем.
За викинуті й прожиті дні.
Та за майбутні зупинки,
Не знаючи де і коли.