Осінь цілувала небо жовтим листям,
По алеї плакав дощ.
Щастям ти намазував їй вістря,
Доторкаючись до нових площ.
Листя обіймало її тонку талію,
Шепотіло про твою любов.
Вчора обіцяв ти їй Італію,
А сьогодні спустив кров.
Отака твоя любов до неї,
Спалювала всі мости.
Був із нею заради ідеї,
Не почула навіть і прости.
Осінь цілувала небо жовтим листям,
По алеї плакав дощ,
А твоя рука тепер землиста,
Пізнавала її смерті товщ.