Духи лісу сповістили про світанок…
Чорне лезо я сховала у плащі…
Наш нічний останній нелюбовний тАнок
Розчинився в світлі денних палачів.
Ти розвів вогонь у згаслому каміні
І мене окутав наркотичний дим.
В твоєму фужері – гіркий смак полину,
Від якого вмер білий серафим.
Смак вина з полину на твоїх устах,
Червінь моїх уст – смертельна отрута.
У горах чекає мій чорний мустанг,
Щоб повернути мене Астароту.
Він – охоронець усіх пекельних скарбів,
Він - мій поводир і мій власний Брокард.
І вже не дізнатися ніколи тобі,
Що я – найцінніший в Дияволі скарб.
