"У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України..."(Л.Костенко"Записки українського самашедшого")
МолитвАми,шматками рими
Натще,в душі убивць кричу!
Не розстрілюйте України!
А їм дивно з того плачу...
Побагряніли всі новини...
Не словами, єством молю...
Не зігнути вам горді спини
В сальто деспоту- “королю”!
Не забракне усім нам сили
Щоб відстояти спільний Схід!
Єством вірю,що нам під силу
Залишити достойний слід!
Ми зумієм кордон сховати
Від зухвалих й бридких атак!
Й знов відвикнемо хоронити
Вже зсивілих дітей-солдат...
яким щирим словом, серцем яким гарячим та повним любові говорити свої слова!
і самі варті такої любові, поваги, і віри незламної у перемогу над злом північним
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перше враження – Ваша символіка оригінальна тим, що неочікувана, але інколи виглядає досить штучною, якщо до неї не звикнути. Для прикладу – у цьому вірші тропи шматками РИМИ, горді спини, бридких атак виглядають дещо пародійно. Це моє суб’єктивне судження, на яке не варто звертати увагу, якщо Ви виважено обрали свій мікросвіт і стиль його подачі на публіку.
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мій поетичний символізм-такий ж справжній,як і моя відповідь на ваше "суб'єктивне судження" "дещо пародійно"-всміхнуло Одразу згадала цей уривок із книги,ознайомившись з вашою реакцією на мій вірш:"єдиним завданням відповідального автора є дошукування правди в глибинах власної душі.Вона не завжди може бути читацькою правдою чи правдою критиків,але якщо це письменницька правда-якщо автор не жебрає,не підставляється з капелюхом під Моду-тоді все гаразд."Дякую за відвертість вашого "суб'єктивного судження" і час витрачений на відгук