а їй так важко це все збагнути,
і щось так нестерпно у серці болить.
вона так шалено прагне його забути,
й безжальні думки зупинились на мить:
побачила сонце, відчула тепло,
зустріла легкий подих вітру.
на крилах надії її понесло
далеко з буденного світу.
забувши про все, зупинилась на мить,
чомусь захотіла вернутись,
так вже повелось, що в житті не щастить
і їй не вдалось повернутись...
їй було важко це все збагнути,
навіщо ось так він із нею вчинив?
вона хотіла про все забути,
а вітер до щастя двері закрив...
так чомусь у світі повелося:
хтось любив, комусь лише здалося..
не було й немає "нас",
хто любив - покаже час...
