голос осені осів у мені мов цигарковий дим
говорить до мене опалим листям, бабиним літом
одягає мене, напоюючи алкоголем і чаєм
огортає кусючим пледом, утворюючи нові рани та шрами
виношує в мені всілякі страхи, всіляку смерть, байдужу отруту
я готовий зануритись в неї, взявши до себе жити
готовий розмовляти із нею під час нічних дощів
викурюючи сигарету за сигаретою
дивлячись за вікно у темряву
змішуючи її з сигаретним димом і депресією
дивлячись на календарі і географічні карти
намагаючись об’єднати час і місця в яких перебував
з ким засинав і що бачив
всі ці ландшафти крутяться в голові не дають заснути
всі ці думки про спокій і мир руйнують мене, вбивають мене
і зараз осінь
і я помру за пару десятків років
сподіваюсь осінню
вкрившись дубовим листям
і не викоханими віршами
залишеними на пів слові.,