Біжи сама і розкажи іншим:
дитя, тут нема куди іти.
Все що тут є - це вірші.
Писані попелом на стіні.
Все, що тут є - скелети...
чомусь переконані, що живі.
Стискають і розтискають щелепи.
Здається, щось кажуть.
Мені?
А ти біжи, дитя, якнайдалі.
Біжи, ну а потім іди, повзи.
Повз бетонні коробки,
блискучі медалі,
не заходячи в гості і не беручи чужі ключі.
Все одно і тебе піймають.
Вже піймали, якщо ти читаєш це.
Але поки ще можеш - біжи якнайдалі.
Не втечеш.
Але хоч не втратиш лице.