В очах твоїх димних ховаються мрії:
Дурні та не дуже, квітчасті, розквітлі,
Ще не погасли, тихесенько тліють,
Кидають тепло, причудливі тіні.
На віях твоїх тримається море:
Срібне, гаряче, прозоре, солоне.
Бринить і бринить, по щоках, через горе
І потім лиш біль ударяється в скроні
В волоссі твоему всі запахи світу:
Сонця та вітру, моря та снігу,
Тим запахам, нині, немає вже ліку,
Тільки мого там немає і сліду.
В долонях твоїх засинає безсоння:
Мрійливе, крилате, бентежне, звабливе.
Воно оповите тобою сьогодні,
До цього ж було занадто зрадливе.
Це все, що у тебе? Чи може ще буде?
Чи мрії погаснуть? Безсоння розбудить?
Чи море відлине? Чи запахи зникнуть?
Повір, все ще буде, зосталося — вірить...
