Сніг. ..Зима…На серці біль.
Ніч...Сама…Вікно і заметіль.
Нехай. Болить. Усе проходить з часом.
Холод. Ломить. Душа говорить басом.
Чай. Тишина. Вголос думки.
Я чи вона? Будь ласка, не йди..
Постріл. У серце. Від тебе, коханий.
Може вже досить? Залиш хоч на ранок?
Розум чи серце? Тобі вибирати…
Боляче. Чуєш!? Та досить стріляти!
Навів на мішень. І я під прицілом.
Твій погляд…Усмішка…Тремчу усім тілом.
Навів. І стоїш. Куди уже гірше?
Там рана. Там рана. Нема місця більше.
Це ж я. Впізнаєш? Це ж та що любила!!
Якій ти жорстоко обрізав два крила.
Стою. Сонце світить. Я все ще тримаюсь.
Я згадую… Літо. Крізь біль посміхаюсь.
Де я. Де ти. І тільки ми двоє.
Рука у руці. Тепло ділим надвоє.
Було….?Згадав? Як все помінялось…
Нас більше нема. А що з нами сталось?
Хочеш?... Скажу!Дізналась недавно.
Ти використав мене. І просто буквально.
Слова ті…! Навіщо було говорити?
Ти знав,що боляче можеш зробити?
Та все ж говорив. Щоб вона ревнувала.
Я наївною була? Хмм… наївною стала!
Бо думала, в тобі, ніж в інших – щось більше!
А я лиш потрібна, щоб ти забув іншу…
Нехай…І сніг. І зима. І цей біль.
Нехай…І ніч. І в душі заметіль.
Надіюсь…як кажуть,все з часом минеться,
Усе це пройде - якщо серденько б’ється!
