|
Страшні слова, коли вони мовчать,
Страшне життя, коли воно коротке,
Та ще страшніше йти у небуття,
Знаючи, що в світі є для тебе щось солодке…
Він марив нею, знав, що все дарма,
Він знав, що в неї інша є людина,
Та коли взнав, що часу вже нема,
Він жестом їй вказав, мол «ти єдина».
В останню мить, у мить його життя,
Під кулі кинувся, щоб лиш її почути,
Та лиш вони не знають каяття,
Вони пробили мужні його груди.
А було так, що інших рятував,
Він знав, що людям дуже вже потрібен,
І страху каплі він не відчував,
Він наче з твору Лондона той Іден.
Тяжка хвороба містом мандрувала,
І разечку нікого не пошкодувала,
Вона морила всіх, дорослих і малих,
Та втіху більшу мала завше від щасливих.
Чума страшна, коли вона в пітьмі,
Навіть тоді, коли її немає,
Та навіть в мариві казкової тіні,
Вона щосили мужніх піджидає.
Життя не має смутку і жалю,
Хоча тримає смерті гіркий досвід,
І цим я твором в серці пропалю
Тяжке кохання рано вранці, вдосвіт…
Цей вірш я присвячую надзвичайно чутливому і одночасно тяжкому фільму Луіса Пуенсо знятому по мотивах роману Альберта Камю "Чума".
Неймовірно майстерно знятий фільм, дивлячись який, просто неможливо стримувати сліз, адже всі емоції, всю біль і показані події глядач проживає впродовж фільму.
Висловлюю шанобливу вдячність і автору книги, і режисеру фільму.
ID:
558486
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 09.02.2015 19:50:08
© дата внесення змiн: 20.07.2015 22:50:19
автор: Yuliia Opanasiuk-Borovska
Вкажіть причину вашої скарги
|
