«Мені щастить.
Люди обов’язково дізнаються
про кожну з моїх помилок.»
(Конфуцій)
Якось вчитель
З кількома своїми учнями
(Не з юрбою шанувальників,
І не з кількома невігласами)
Блукав околицями:
Де ліс і потоки,
Де хмари і спів пташиний,
І побачили вони зламане дерево,
Що росло не сотню років і не дві,
Але впало не витримавши
Шаленого північного вітру.
І споглядаючи це дерево
Поглядом довгим як дощ,
Вчитель почув запитання
Учня свого Цзи Гуна:
- Якщо когось люблять всі односельці?
- Це погано.
- А якщо когось ненавидять всі односельці?
- Це теж погано. Краще, якщо
Його люблять лише хороші односельці,
А ненавидять погані.
Так відповів вчитель.
Хороші та погані люди -вважаю, що це - відносно,отже, спірне питання..."погані" теж люблять...та для когось - вони все одно - хороші...хоча, тут мова йде про"золоту середину", то ж нехай вистачить мудрості в ній бути...
Лі Чень Дао відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00