Стомилось серце від чекання ,
Бабуся молиться щораз
І перед сном , і на світанні
За Сотника , що її спас .
Війна коричнево-червона
Йшла через долі їх Карпат ,
Два самодура хтіли «трона»,
Яким ще володів Пілат !
Тріскоче кулемет , гармати
Руйнують вирвами село ,
Загинули вже батько й мати ,
Її теж зранено було .
Несамовитий біль проймає ,
Тікати геть бракує сил,
Стрілець на руки підіймає ,
Несе від цих живих могил
До гір , де чисті води грають ,
Де вільний подих всіх п’янить …
-Я так давно тебе кохаю ,
- Моя лебідонько ! Болить ?..
- Ти зачекай , криївка поруч ...
Доніс її він на руках,
Ділив надалі радість , горе ,
Літав неначе білий птах …
Та щастя куля обірвала
Раптово якось в одну мить .
З часів тих серденько чекало ,
Жертовно й досі ще болить .
Перед іконою сльозина
Залишила солоний слід …
А під грудьми її дитина
Продовжить Сотниковий рід…
Сергій Бабінчук .