Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Герменевт: Тяжіння - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 20.04.2015 - 17:57
є таке тяжіння...Це протиріччя знову мене стисло. Тягни мене, тягни в свою безодню. Чоло вкривається молекулами кисню В сполуці із молекулами водню Із додаванням невідомих речовин. Хоч я туди не хочу, а проте - Ще менше хочу бути на краю, Окресленому чітко декольте, Я чи то в пеклі, чи уже в раю, Чи десь між ними втрапив в карантин. Раптова непомітна легка зміна. Рух - вгору, вниз і знову вниз. І час, і простір набули єдиних Невиразних незрозумілих рис - Оговтаюсь потім, тепер не час. Звиваюся, неначе серпантин. Лунаю, наче дзвони Великодні. Я втрапив не в безодню - в перетин, В якому зустрічаються безодні І одна одній подають причасть... Герменевт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, це вона - любовна гравітація, а ми лиш супутники на орбітах своїх коханих
|
|
|