Обійми мене, обійми –
Хай серде́нько в знемозі мліє,
Нехай щастям п'янить-леліє!..
До незнаних висот здійми!
Полони мене, полони
Ніжним поглядом, поцілунком…
Зачаруй отим зіллям-трунком,
Що підносить із мілини!
Бережи мене, бережи
Від самотності і розлуки,
Хай не відаю більше муки!
Диво-казкою освіжи!
Забери мене, забери
У солодку, хмільну неволю,
Заплетися навіки в долю,
Рай в душі моїй сотвори!
Відпусти мене, відпусти,
Якщо рай цей згірчиш обманом,
Встелиш зраду полин-туманом…
Всі спалю я сама мости!
Заховай мене, заховай
Від людей лихих і від світу!..
Не губи лише... долецвіту...
І з корінням не виривай!
Люба, коли ти посіяла таке прекрасне зерно чистого кохання, не сій чорнухи зверху, бо то такий бур'ян, що догляду не хоче - сам росте. Великий поет всіх часів і народів, Давид, просив Господа, щоб Він поставив йому огорожу на суста, бо те, що говоримо приходить в наше життя - духовний закон.
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за глибокодуховний коментар!!! Що посіяли, те й жатимемо!
Рада відвідинам! 
Дуже гарно! 
