За „Сборником…”
гр. П.О.Валуєва
* * *
Земне життя не є убогим
У світі, де правитель Бог,
Де пізнавать Його є змога,
Де є молитва і любов!
Не безпорадні ми творіння,
Якщо нас Бог усиновив,
І дав уяву, й розуміння,
Вогнем чуттів благословив!
Багато радощів приємних
І щастя митей золотих!
Щаслива, світла мить блаженна,
Як чистотою почуттів
І спокоєм думок священних
Свої засади пресвяті
Душа із радістю признає.
Легке й чудове їй життя,
І всіх, і все вона кохає,
Утішне їй земне буття,
Скрізь духу бачить прояв вперто;
І відчува під тиском смерті
Нетліннеє своє безсмертя!..
Чужому вірі уповання,
Тобі смішні мої слова, –
Ти сам шукаєш Божества,
Ти хочеш з Господом єднання!
То в шум турбот не поринай:
Не в суєті життя постійній
Духовний світ душі шукай!
Не нарікай: на ремство гнівне
Нам небо відповідь не дасть;
Воно німе до звинувачень!
Ти хочеш Бога прояв бачить?..
То не біжи від Бога пріч!
Як хвора мати зве дитину,
Зови Його і день, і ніч!
Про Нього в пору відпочинку
Не розмірковуй – клич Його
З усіх сил серденька твого;
Сльозами, стогоном страждання
Душею хворою зви знову –
І Бог потоками любові,
Яскравим світлом уповання
Наповнить душу – і, спасенна,
Відчужена земних оков,
Отримає на серця зов
Від неба відповідь священну…
З землі побачиш Світ надземний!..
14.09.2010 р.
