Серпень, ти гарбузовим соком стікаєш поволі кудись у невидиму склянку, і хтось питиме тебе одним ковтком, не розбираючи смаку.
І все, що було сказано, стане легким калиновим спогадом, і люди похапцем ховатимуть уламки тепла в коробки, заплітатимуть у коси, загортатимуть у ковдри.
Серпень, ти наповнив нам груди медовим солодким сонцем, тому восени ми все почнемо спочатку - мріяти, дихати, літати, обійматися і писати нову, неодмінно щасливу історію.
