Відпусти мене, милий, у літо,
Проведи мене в сонячний край,
Де тривогами душу не збито,
Де у серці трояндовий рай.
Я поїду від тебе у роси,
Де вологою дихає світ,
Де вплітатиме вітер у коси
Моїх дум несподіваних цвіт.
Десь втоплю свою втому у морі,
Підніму паруси своїх мрій,
Де світитимуть радісні зорі,
Усміхаючись хитро з-під вій.
А коли по-осінньому небо
Бризне смутком на спини доріг,
Повернусь я, коханий, до тебе,
Знов ступлю на твій рідний поріг.
