Коли довкола люта темрява
Породжує первісний страх,
Безжальні гостроіклі демони
Імперіям готують крах.
Тенета, павуками сплетені,
Руйнують відступу шляхи.
І зграї кажанів дуетами
Захоплюють нічні дахи.
Ножі летять різкими лезами
В глибини зраджених сердець,
Несправжнім смутком підперезані,
Передвіщають злий кінець.
Верхів’я хмарочосів, згвинчені
У неба неосяжну твердь,
В польотах вниз секунди злічують
Й збивають стукіт передсердь.
В свідомості засіла паніка,
Згубив до розуму ключі –
Чекай фіналу, як в “Титаніка”,
Здавайся, бийся, верещи.
Якщо ж себе зміг пересилити,
Ступив без остраху вперед,
Хай серце в грудях аж вистрибує,
Хай горло крик шорсткий дере...
То пам'ятай, коли вже вишколом
Схрестився з жахом на шаблях –
Лиш той зуміє в світі вижити,
Хто контролює власний страх.
