Іде дощ за вікном.
На столі недочитана книжка.
Все забулось давно -
Сюжет, героїв усмішка.
Чашка з чаєм, ще на підвіконні,
Із духмяним шматочком лимону.
Незабутні були ті симфонії -
Потаємні спогади дому.
Позабувши усі турботи,
Безсоння у ліжку дрімає.
І струна не згадає ті ноти,
Що на аркуші пильнім блукають.
Лиш портрет на стіні - посміхається.
Очі, щастям пройняті наскрізь.
І ніколи, ніхто не дізнається!
Кого тут так чекають усі...
24.08.2014
