Кохатись, мов перші коханці.
З надривом, розпачливо, грішно;
невинно так, свято і вічно.
…загублений в простинях волос…
Із раю – в Любов ми вигнанці!
…шепоче жаги повен голос…
Тамований нерв розпашілий:
вітатись, немов незнайомці.
Холодних умовностей бранці.
…в обійми б, як скошений колос…
Налитий теплом, отяжілий!
…крізь відстань до тебе мій голос…
Крізь час, крізь роки і тривоги,
як вперше, в цілунку стрічатись.
І, мов назавжди все, прощатись.
…міняти щось болісно й пізно…
Крізь довгі, далекі дороги
…голубить тебе голос ніжно…
........................................
Голос 16- (переспів)
Всміхатись до тебе уранці.
Крізь сон так мрійливо і ніжно,
забувши, що вже ми нарізно
зустрінемо свій новий день….
…А сонце із вітром – коханці –
грайливих заводять пісень!
Затихне мій спогад щемливо.
Той сум утоплю в сотнях справ.
Удасть Час, що НАС він не знав!
…Старатимусь бути без себе
собою все ж, навіть, щасливо...
…безболісно б мить хоч без тебе…
Крізь вічність, повз час і тривоги
мій голос крізь сни: все - до тебе!
Із вітром, і з сонцем, під небом,
в мелодії, зітканій з мрій,
без напряму, карти й дороги:
…світ пестить так… (слухай!) ..знов твій…
...і тобі цьомчик 
