Присвячую Маринці Федієнко
щоб пишалась татком і швидше
одужувала!
На дачі я відпочиваю:
Покосив і поливаю,
Й так завжди собі при ділі
Щоб болячки не боліли.
Сонце вже пішло з обіду …
Тут рибалка, син сусіда,
З рукава Десни додому
Несе – тягне чудо – сома.
Всі сусіди позбігались,
Чудо – рибі дивувались,
Покидаю й я роботу
Щоб зробити собі фото.
Гуртом важим, обміряєм,
А сом вусом лиш моргає,
Наморгав на п’ять кіло
Й аж до метра підійшло.
Може трішки прибрехали…
Так у нас ще не бувало
Щоб жива чудо - рибина
У руках так гнула спину!
Всі мобілки захопили,
Сома хором засвітлили,
То ж параметри взяли
Й людям звістку понесли.
Батьку руку потискали,
Маму в щічку цілували.
Радо всіх поздоровляли,
Ніби сома ми піймали.
Кожний сома потримав
Й так рибальське щастя мав.
То ж одна гарна робота
Об’єднала всю спільноту.
Костя ж хитро посміхався,
Бо з цим сомом натягався.
Бачимо, що ще живі
Радощі на цій землі!
27.08. 2015р., Рожни
_______________
*На фото автора - сусід по дачі
П. М. Федієнко з сином Костянтином
та їх «трофеєм». Павло Миколайович –
відомий український поет, видав сім збірок
віршів, зокрема: «Воличанські простори»,
«Дорогою життя», «На крилах рідного Полісся»,
«Любіть Україну», «Веснує рідний край»
