У кожного поета є момент,
Коли натхнення вмить зникає
І це стає ключем проблем,
Що вперто правильні замки шукає.
Ти пишеш, а воно не йде
І все клубком стає поперек горла,
І як це так, що начебто твоє,
Але постукала до творчості твоєї втома.
І ти не пишеш знов і знов,
І це повільно наче четвертує,
Сидиш як завжди за своїм столом,
Але на вухо вже ніхто не надиктує.
Моє натхнення, я прошу прийди
Не залишай мене на самоті із болем,
Бо порятунком завжди є рядки,
Що заспокоюють душі моєї стогін.
12/01/15
"ПопЕрек", певно, заважає Музі
Нашіптувать на вушко Вам веселії вірші.
Масаж хай зробить – Ви ж бо з нею друзі?
Біль піде від спини – й від поетичної душі...
Цілковито незалежна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00