лелека змостив гніздо під віями хати
любисток мережив
переплітав промінням
(хтозна для чого)
приносила тобі хліба і сонця
ти цокав дзьобом
дякував
(чи до себе просив?)
я не писатиму про осінь що тебе забрала
бо ти лелека
а я людина
ти летиш щоб прилетіти знову
я прилітаю щоб відлетіти назавжди
але очі у тебе були людські
я ж справді чекала
дарма що вишні сонцем вдавилися
