тремтіли крилами
невпевнено, невміло
з паперу мною зроблені птахи
тим часом інші так зарозуміло
спішили юний час земний пройти,
розмахуючи крилами реклами
газетами, обривками із книг
реальність змішували поміж нами
і ми заручники земних інтриг
і ми були собою і ніким
зліпили щось шо заміняло "я і ти"
яким абсурдним і яким дурним
здавались нам тоді чужі світи
ми жили в свому
і коханням харчувались
і запивали молодим вином
на ранок знов собою прокидались
і випивали каву за столом
і по дорогах різних крокували
але і сховище було у нас
у ньому знов обривками ставали
у ньому надто швидко плив наш час
і ми розходились, від диму трохи пьяні
а ще безтями кинуті в любов
і в цьому стані
дивному нам стані
тоді жевріла наша юна кров
