Весь світ – арена, пішаки – всі люди,
і кожну мить вирують десь дебати:
у практиків між «бути» і «не бути»,
в романтиків – «кохати», «не кохати».
У депутатів – «красти» чи «не брати»,
у самогубців – «жити» чи «не жити»,
а у всиновлених між – «вітчимом» і «татом»,
в ображених – «убити» чи «простити».
У зраджених – «піти» чи «залишитись»,
в зневірених – «упасти» чи все ж «встати»,
у хворих – це «боротись» чи «змиритись»,
у злодіїв – «брехати» чи «за ґрати».
В близьких – «змовчати» чи «сваритись»,
в абітурієнтів – куди їм вступати,
у віруючих – це «молитись», «не молитись»,
в акторів вибір – «кіно» чи «театр».
У друзів – де зустрітись знову завтра,
у ворогів – яка буде жорстока помста,
у хлопця – хто його, на жаль, не варта,
у дівчини – коли і перед ким задерти носа.
Весь світ – арена, пішаки – всі люди,
питань багато, відповідь – одна:
тоді лиш спокій в світі буде всюди,
коли позбудеться душа від зла.
