Я вже не той що був.
Чемний та послушний хлопчик,
В мені давно заснув.
А я став більш жорстким на дотик.
Я зіпсувався, став я одиноким,
Мені чомусь ніхто не був потрібен.
Як той соціопад, мені все лізе боком,
Зривався я на всіх, і вибачень всім винен.
Мене не пустять в рай, за все що я накоїв,
Але чомусь мені на це плювати,
Чому я став такий? Чому я став ізгоєм?
Впіймати б шанс, щоб потім не пошкодувати.
Впіймати б шанс, що мені так потрібен,
Але напевно я давно його прогавив.
Почати б з чистого листа писати мій життя-екзамен,
Але щоб знову я тут не злукавив...