Синіє небо в розкоші ранкового туману,
де вітер віє, мов з могутнього бурану,
а пісня звучить, як гукріт барабану,
і лиш спокійная річечка проти цих стихій.
Дерева оперезані своїми темними тінями,
а берег окутаний ванільними путами,
все в інії, немов застигло тенета́ми,
і лиш прекрасная вода, відсвічує картину.
А гори, мов прикрашені блискучим сяйвом самоцвітів,
туман,немов ошатнеє вбрання, а голова в блиску кольорових суцвіттів,
покрите лазуровим, сонячним промінням різнобарвних квітів,
а ліс прокидається, як розсип чарівних малахітів.
Цей вид величний, той момент, коли природою написано портрет,
і чарівнеє протистояння, небесно-синєє золотаве поєднання,
в розквіті й занепаді життя, де ти живеш і бачиш цюю мить,
і розумієш, що живеш для того, щоб творить...