З великою вдячністю автору Роя за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
Я знаю: стежка в нікуди...
Але ж яка чарівна осінь!
І стежка наче так і просить
У ту незвіданість піти!
Хай несподівана зима
Біленьким сни припорошила,
Та виростають знову крила -
І серце радість обійма!
В осіннім зареві дібров
Палає полум`я кохання,
Не вперше й точно не востаннє
У серці розцвіла любов!
Тільки нікомуневідомий Толя вміє зігріти втішити підбадьорити і врятувати від смутку усіх хто цього потребує...Твоє добре серце повне щирістю якої ніколи не забракне...Толюнь чудово пишеш.Надзвичайний дует...неперевершено...дякую за подвійну насолоду
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00