Він - дерево на цвинтарі пустому*
Яке росте увись, не знаючи біди
Не посадили його тут, у траурі сумному
Зернина ця, сама обрала собі путь, куди іти
На цьому дереві, минулою зимою
Сиділа птаха, й піснею сумною
Вона співала дереву про вірність
І чимось нагадала нас з тобою
Ти- спогад, я видіння швидкоплинне
А час пливе, це течія невпинна
Ах! Як я хотів би упасти до твоїх ніг
Але життя триває, і без тебе мила
І переможець мій - холодне небуття
Скажи, чи був я в твоїм серці люба, чи викликав у тебе каяття?
* Переклад з французької мови. Оригінал - Paul Verlaine "Dernier Espoir"
