Я здаюсь. Щось підказує, час утікати подалі,
Щось у ме́ні звеліло назад відійти,
Це занадто самотньо, в нормі так не буває.
З гір вига́док і мрій провалилась в пустир.
Ти мовчиш. Терпеливо чекаєш кінця.
Всяка драма хороша в малесеньких дозах.
Ти занадто далеко, ти стоїш проти сонця,
Непривітна, холодна, байдужа загроза.
Вистачає. Занадто виснажливо дертись.
Як метелик за світлом, іти за тобою,
Обпекти тонкі крила й на світлі померти,
В мить останню збагнувши: стояв ти спиною.
