У мене серце з каміння міцного,
Я не знаю такого слова любов.
Живучи тільки думками сумними
Я забуваю, що люди навколо,
Що я не один на цім світі живу.
Завдаючи болю оточуючим
Я забуваю, що існує добро.
Поруч людина проходить і каже,
Що я чоловік без крупинки душі,
Особа, яка мене навіть не знає,
Але вважає, що в цій справі вона
Найбільш адекватний спеціаліст.
Я не хочу на сірій шкірі своїй
Відчувати дотик тепла, доброти.
Я не хочу бачити радість і світло
Це все мені тільки біль завдає.
Я не хочу чути в адресу свою
Теплі, ласкаві, приємні слова.
Я просто хочу лишитись один
І погадати над сенсом життя.
Раптом мені хтось насолив
Чи винен в усьому я сам.
