Тодор Кляшторний, Завечорілися беріз блакитні тіні
Завечорілися беріз блакитні тіні,
У далях вечір дим переливав.
Чумацький Шлях
На голубій гладіні
Світанками дорогу вишивав.
І мариться:
Немов уздовж дороги
З правічності вернулися літа...
Я не поет,
А хлопчик босоногий –
За обрієм і світ весь, і міста.
Немов з туманів випливло сказання
Про дивне озеро,
Як свідку диво-дій;
Своє найперше згадую кохання
І перший хміль зруйнованих надій.
Я з того часу весь перемінився
(Цвітуть волошки в житі до пори),
О, вечір, вечір,
Що завечорівся,
Куди спливли рожеві кольори?!
Тодар Кляшторны
Завечарылася бярозавая просінь
Завечарылася бярозавая просінь,
У далях вечар дым пераліваў.
А Млечны Шлях
На сіняватых плёсах
Заранкамі дарогу вышываў.
Мне марыцца:
Нібыта той дарогай
З адвечнасці вярнуліся гады...
Я не паэт,
А хлопчык басаногі, -
За рубяжамі свет і гарады.
Нібы з туманаў выплыла паданне
Пра гэта возера,
Як сведку дзіва-дзей;
Я ўспамінаю першае каханне
І першы хмель разбураных надзей.
З тае пары я шмат перамяніўся
(Цвітуць да часу ў жыце васількі),
О вечар, вечар,
Што завечарыўся,
Куды сплылі ружовыя вянкі?!
