(переспів вірша Сергія Єсеніна)
Сонце-сяйвом блакить, як вогонь,
Обіймає незвідані далі -
Вперше я заспівав про любов,
І зрікаюся власних скандалів…
Весь я був - як занедбаний сад,
На жінок і на випивку ласий.
Надоїли кабак, маскарад,
Марнування часу та гримаси...
Я хотів би дивитись на тебе,
І на карих очей сонце-вир,
Щоб ніколи не мала потреби
І бажання від мене піти…
Легкі кроки і ніжний твій стан -
І повірити в це неймовірно,
Що кохає тебе хуліган,
І що вміє він бути покірним...
Я б навіки забув кабаки,
І покинув би вірші писати,
Лиш би дотиком ніжним руки
відблиск осені в косах торкати...
За тобою б навіки пішов
У свої чи незвідані далі -
Вперше я заспівав про любов,
І зрікаюся власних скандалів...
красивий твір! Не читала оригінал російського поета, а український варіант сподобався!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Один знайомий професійний літератор-філолог сказав мені: "Непросто було Вам, Олю, перекласти такого складного поета як Єсенін. Тут не лише робота з лексикою, а треба передати рвучкість натури поета, його подеколи крамольну думку. Як на мене, вийшло"