Я можу зробити сама безліч кроків
Назустріч, але ні одного тоді,
Коли відвертаються, і з усіх боків
Встановлюють стіни з каміння тверді.
Втомилася руки збивати до крові,
І чути лиш тишу у відповідь знов.
Тепер запроваджу я принципи нові.
Не чуєш мене - то іди, куди йшов.
В житті так і є: одні йдуть зовсім тихо,
А інші приходять й лишаються вже.
Та вслід не біжи. Для людини це - втіха.
Й тебе від повтору знов не вбереже.
Якщо хтось захоче, то рано чи пізно
Піде без вагань, як би ти не благав
Лишитись.І скаже, що ви - зовсім різні.
Хоча, якщо справді - то зовсім не знав.
А ті, хто залишаться - от твоя сила,
Бо з ними продовжиш життєвий свій шлях.
Аж поки душа не відійде від тіла,
І слово замре на холодних вустах.
