Все у віршах - сторінки, шпалери,
Всі рядками розписані руки...
Грають в рими у крові сполуки,
Як в найлегшій із всіх форм холери.
Мої вірші - мої режисери.
І гримери вони й сценаристи...
Так нагадують контрабандистів,
Чи найперших із місіонерів.
Оп'янили, не гірше лікеру,
Як міцніший настій самогону...
Мої вірші, немов би, галери
Не відпустять ніколи. До скону.
Надиктовують стилі, манеру...
Через мене самі себе пишуть.
Постирали в мені, через тишу
Все, що "до", що до "їхньої ери".