У чорному жакеті напроти тебе стояла
І цій погоді знов дивувалась..
Дивилась на очі і в них вже купалась..
Забувши про світ..
"Так зимно... Привіт,
Намальованих спільних мрій в наших серцях замало..
Я б у кожного художника їх бездушно крала
І маленькими частинками ескізи складала
Забуваючи про етикет.
Не зважай, подай мій жакет...
Я пущу в ріку свій букет,
І з тих тих слів, що один одному не знайшли,
Хоч і багато разом перейшли..
Стояла і дивилась , яким був ти...
У спогадах..
Пригадай,
Як то сидіти за одним столом і
Малювати, як в кіно
Теми, які б були на двох
Ох..
Досить,
Накинь все ж на плечі мій жакет
Я піду і закінчемо наш дует
Хоч єдине чого хочу я і ти -
Не йти. "
